“Коли ж Він побачив. як вони веслуванням
мордуються, - бо вітер їм був супротивний,
- о четвертій сторожі вночі підійшов Він
до них, по морю йдучи і хотів їх минути”.
Мр.6.48.
Ще сині гори, ледве-но видніють,
Підперши небо вершинами своїми.
Гаї й сади, в долинах зеленіють,
Поля й дороги робляться німими.
І місяця серпанок голубий
На нічнім небі ще не появився.
Він як юнак, ще зовсім молодий
Чомусь, як завжди, забарився.
Тож небо й досі чисте угорі,
Та навіть ще не світять й зорі,
Бо ж сонечко проміння золоті
Сховало лише тільки-но за море.
І ось затихли всякий шум і гам.
Глибоке море наче легко дише,
У сутінках ми бачим тут і там
Як вітер хвилями колише.
Ви дивитесь на пісчану косу,
Що синє море мовби обіймає,
Вбираєте у себе всю оцю красу.
Якої в цілім світі може і не має.
Зібравшись знову у тіснім гурті,
Посеред хвиль морських, Ісуса учні,
Із вітром борються в малім човні,
Вони з стихією, як на війні.
Та ми, з коси, лиш бачим весел взмах.
Нічна ж пора ще тільки-но буде,
А до народу морем, як по килимах,
Ісус Христос, спокійно по воді іде.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 5028 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Выдавая себя за Бога - Николай Николаевич «Да не обольстит вас никто никак: [ибо день тот не] [придет], доколе не придет прежде отступление и не откроется человек греха, сын погибели, противящийся и превозносящийся выше всего, называемого Богом или святынею, так что в храме Божием сядет он, как Бог, выдавая себя за Бога». (2Фесс.2:3-4)
